Прости, Господи, за працю

Зранку взявся за дворову роботу. А ви х╕ба не зна╓те, що сьогодн╕ свято зауважу╓ перехожа з вулиц╕. Не знав, але заняття облишаю, аби не викликати осуд у м╕сцево╖ громадськост╕. Хоча за церковним календарем кожен день свято або присвяток, ╕, зрозум╕ло, сусп╕льство не вижило б, якби не створювало матер╕альн╕ блага, тому давно визначилось: ш╕сть дн╕в працювати ╕ робити в них ус╕ д╕ла сво╖, а сьомий присвячувати Всевишньому. До того ж ╕сну╓ безперервний цикл виробництва ╕ ╓ багато вид╕в трудово╖ д╕яльност╕, як╕ не можуть бути припинен╕ нав╕ть у найб╕льш╕ свята. А на трас╕ Ки╖в Льв╕в на перший день Великодня до сх╕д сонця довелося побачити асфальтн╕ роботи в активн╕й фаз╕. ╥демо й обговорю╓мо мотивн╕ вар╕анти: ╕нтенсивна п╕дготовка до ╢врочемп╕онату, використання незавантаженост╕ автодороги чи активне осво╓ння ф╕рмою кошт╕в, або все разом. Зауважу, що ан╕трохи не виправдовую роботу з викликом, як це було за радянського часу, коли село задля уповноважених на с╕вб╕ моб╕л╕зували на часто непотр╕бн╕ заняття, аби не празникувало. У той же час викликало подив у ревних в╕руючих, коли в косовицю деяк╕ батюшки скорочували в╕дправу в нед╕лю ╕ особисто в приклад селянам бралися за грабл╕, переконуючи прихожан, що погода послана задля людського блага. Очевидно, не праця гр╕ховна, а сам виклик трудовим заняттям вироблен╕й сусп╕льством морал╕, коли людина за метушнею не знаходить часу возвеличити душу духовним (символ╕чний день сьомий у запов╕дях Божих). Працювати багато ╕ добре гарна ╕ зрозум╕ла риса в розвинених кра╖нах, хоч осуджу╓ться ╕нша крайн╕сть трудогол╕зм, який п╕дточу╓ здоров я ╕ духовний св╕т тих же трудогол╕к╕в. Прикметно, що сусп╕льн╕ зм╕ни супроводжуються ╕ зм╕нами в соц╕альному вченн╕ церкви. Дивним сьогодн╕ сприймався б алегоричний приклад пташок небесних, як╕ не с╕ють ╕ не жнуть, ╕ вистача╓ ╖м вдосталь. Навпаки, в сучасн╕й рел╕г╕йн╕й ф╕лософ╕╖ безд╕яльн╕сть ╕ пасивн╕сть розглядаються як зло. Пояснення ц╕лком рац╕ональне. Св╕т створений Богом для людей, тому не треба ухилятись в╕д св╕ту, а розв язувати його проблеми. Праця ж ╓ засобом зц╕лення в╕д морального озлидн╕ння ╕ ф╕зично╖ нем╕чност╕, тому треба прикрашати землю ╕ життя плодами прац╕ рук ╕ розуму. ╤ ГАЗЕТА вже не раз розпов╕дала про священик╕в, як╕ п╕дтверджують це не т╕льки рел╕г╕йно, а й прямою ╕ результативною трудовою д╕яльн╕стю, присоромлюючи цим нероб, як╕ не посп╕шають примножувати земн╕ блага. З дитинства задумувався над парадоксом: чому рел╕г╕йн╕ свята стають для частини ╖х начебто поважаючих приводом для обпивання ╕ пов язаних ╕з хмелем неблаговидних д╕й. Пригадуються з дитинства у ц╕ дн╕ сус╕дськ╕ матюки ╕ кулаки стосовно домочадц╕в. Та й зараз м╕л╕цейська хрон╕ка в╕дзнача╓ на рел╕г╕йн╕ свята, передус╕м к╕лькаденн╕, сплеск активност╕ хул╕ган╕в, вищий в╕д звичайного. Зрозум╕ло, причина в невихованост╕, в╕дхиленнях у повед╕нц╕, а п яниця й дебошир в одн╕й особ╕, як в╕домо, св╕чку не поставить, а т╕льки звалить. На жаль, старе сусп╕льство виробило ╕ закр╕пило гендерний стереотип про зверхн╕сть чолов╕ка в с╕м ╖, чим нер╕дко виправдовують нав╕ть дурн╕ вчинки. Чи не з ц╕╓ю метою спекулюють у сво╓му трактуванн╕ Б╕бл╕йними словами: ж╕нка нехай бо╖ться чолов╕ка свого. У розвиток гострослови вибудували житейський присуд: люби ж╕нку як душу, а труси як грушу; небита ж╕нка що неклепана коса... Соц╕ологи назвали це не ╕накше як насильством ╕ вивели ряд законом╕рностей. Якщо юнак вир╕с у с╕м ╖ батька-насильника, в╕н схильний повторити приклад на майбутн╕й дружин╕. Дочка, в свою чергу, ма╓ витерп╕ти плакучу долю сво╓╖ матер╕. Ф╕зично сильн╕ший за ж╕нку чолов╕к у запал╕ злост╕ може зробити подругу життя ╕нвал╕дом, а то й осиротити д╕тей. Той, хто п╕дняв на благов╕рну руку раз, спробу╓ це вдруге-втрет╓, поки не введе мужланську систему: ж╕нка повинна знати сво╓ м╕сце. ╤ наостанок: жорсток╕сть самов╕дтворю╓ться ╕ вим╕ща╓ться не т╕льки на родин╕. ╤ не була б то церква, якби не захистила людину в╕д зла. Тому сучасне тлумачення подружнього життя ж╕нка нехай бо╖ться чолов╕ка свого сповнене гуман╕стичною любов ю, бо боязнь поясню╓ться як душевне прагнення не образити кохану людину. В╕дпов╕дно, чолов╕к ма╓ в т╕й же м╕р╕ боятись сво╓╖ суджено╖, упереджувати вс╕ вчинки добротою. Адже шлюб уклада╓ться на небесах, ╕ в╕н р╕вний. ╤ наск╕льки прекрасно, коли ж╕нка бо╖ться чолов╕ка з усм╕шкою!